«Життя швидко поверталося в його паралізоване тіло, кінцівки набували чутливості, але він намагався не рухатися, щоб не видати себе вбивцям. І все ж худорлявий, який тягнув його за ноги, несподівано сповільнив крок: — Мені здалося, що він заворушився. — Дурниця, — буркнув другий. — Наркотик діє три години, вам же сказали, а минуло двадцять хвилин, не більше. Все, кладемо тут. Ні, на живіт.— Бога заради, та яка різниця?— Щоб внутрішня кишеня залишилася непошкодженою — там документи. Його мають одразу ж упізнати. Добре, ось так і обличчям на рейки. А тепер ідемо».