— Андрію, гайда пустувати!— Іду пан, йду! — Хай живе новий день та нові прокази! Заради можливості прожити ще одне життя можна небагато і пустувати! Та й як прожити! Помер я у дві тисячі двадцятому і раптово ожив у тисяча шестисотому, і це все завдяки Великій Машині, здатній дати другий шанс навіть смертельно хворому! Шанс вона звичайно дала, та ось тільки на таке я навіть і не розраховував, дивне тут якесь минуле! Клани, роду, обдаровані та пустушки! Демонічні вторгнення і боги, що іноді є у світ за покликом віруючих! Дуже дивне місце! Та й звуть мене тепер не Євген Олександрович, а Андрійко, юнак шести років я тепер і дружок барчука Всеволода, потенційно найсильнішого богатиря на Русі, а може й у всьому світі! Ось такі справи! — Андрійко, ну де ти там? — Іду пан, йду! — зітхаю і встаю з ліжка, не спиться ж так рано паничу! — І що ж за відкриття ти приготував мені сьогодні, новий дивний світ?

Від автора:Увага! Дуже мало екшону та дуже багато псевдоісторії! Потім не кажіть, що я вас не попереджав!