Книга в художній формі розповідає про поведінку та внутрішній світ соціопатів/психопатів. У ній розповідається, як людина почала розбиратися в тому, що з нею відбувалося протягом півтора року. І був шокований тим, що зрозумів. Весь цей час він спілкувався з людиною, яка чим далі, тим більше була для неї загадкою. Він самовпевнено вважав, що непогано розуміється на людях. А тут він був розгублений. Але потім до нього прийшло осяяння, і він почав розкопувати інформацію про таких людей. У нас в Росії ними не займаються практично. Або займаються лише тоді, коли вони вже йдуть на посадку. У сенсі до колонії. Але більшість таких людей не сидять. І вони влаштовані таким чином, що чим ближче з ними сходишся, тим більше отримуєш душевну травму. У той же час ці люди притягують до себе інших просто зі страшною силою. І їм дуже важко відмовити, якщо їм щось треба. Все більше він розумів, що взаємини з подібною людиною - це гра для тієї людини, гра без правил і в одні ворота. Тобто ти йому все, а він тобі нічого. Потім він заднім числом зрозумів, що це далеко не перша людина в його житті. Що в нього є властивість немовби притягувати до себе таких. І що раніше він був у розгубленості на кшталт тієї, в якій довгі роки перебувають батьки чи подружжя таких людей. А ще він дуже довгий час вважав, що справа в ньому, що це він винен. Навіть припинивши контакти з людиною, він відчував на собі тягар відповідальності: а чи правильно він зробив?