«Якось весняного ранку я сидів у затишному куточку міського саду і готувався на атестат зрілості. Весна була в повному розпалі: цвіла черемха і розпускалася бузок; листя на деревах ще не встигло просочитися пилом і здавалося щойно пофарбованим і покритим лаком; по смарагдових галявинах, над жовтими квітами, тріпотіли перші метелики, а частіше кущів горобці стурбовано перемовлялися про прийдешні турботи щодо влаштування своїх сімейних вогнищ. Радісне сонце не встигло ще випити росу на траві та листі, і довготелесі тіні ще перерізали доріжки саду і давали свіжу, ароматну прохолоду…»