Вперше російською мовою докладна і достовірна біографія культового письменника XX століття. Сам Толкін не дуже схвалював біографії. Точніше сказати, йому не подобалося, коли біографію перетворюють на різновид літературознавчого дослідження. «Я абсолютно впевнений, що вивчати біографію автора заради того, щоб зрозуміти його праці,— порожня справа». Однак він не міг не усвідомлювати, що коли його твори користуються такою колосальною популярністю, ймовірність написання біографії після його смерті дуже велика. І, схоже, Толкін помалу сам збирав матеріали для своєї майбутньої біографії: старі листи та папери він забезпечив своїми коментарями. Крім того, він написав кілька сторінок спогадів про своє дитинство. Так що є надія, що він все ж таки не був категорично проти виходу цієї книги. Але його справжня біографія — це «Хоббіт», «Володар Перстнів» та «Сільмариліон», бо справжня правда про нього міститься в цих книгах. Він міг посміятися з кого завгодно, але найчастіше сміявся з себе. Одного разу на новорічній вечірці у тридцяті роки Толкін накрився камінним килимком з ісландської овчини, вимазав обличчя білою фарбою та зображував білого ведмедя. Іншого разу він одягнувся англосаксонським воїном, озброївся бойовою сокирою і вийшов поганятися за приголомшеним сусідом. «Гумор у мене простакуватий, — писав він, — і навіть найбільш доброзичливі критики знаходять його стомлюючим».