Тевтонський орден, один із трьох великих духовно-лицарських орденів (поряд з орденами госпітальєрів і тамплієрів, які багато в чому послужили для нього зразками), виник у Святій Землі під час 3-го хрестового походу (кінець ХII століття). З того часу минуло понад 800 років, а орден існує й у наш час. Орден-довгожитель, він несе в собі подих далекого минулого, змушуючи наших сучасників дивитися на нього з цікавістю та захопленням. Історія Тевтонського ордену є масштабним полотном, на якому відображені значні події та особистості; вона, природно, вписується в історію країн Європи. Спочатку орден отримав схвалення та підтримку двох головних влад Середньовіччя: імператора та Папи Римського. За їх згодою орден набув чимало володінь у Західній Європі. Найяскравішою подією в його історії стало вторгнення до Пруссії в середині XIII століття. На початку XIV століття тевтонські хрестоносці «вогнем і мечем» підкорили прусські племена та створили на завойованих землях державу Тевтонського ордена. Перебуваючи у Пруссії, орден заснував безліч фортець і міст, найбільшими серед яких були Марієнбург (нині Мальборк) та Кенігсберг (нині Калінінград). Престиж ордену, що процвітав, був такий великий, що в XIV столітті вища європейська знать прямувала до Пруссії, щоб здійснити звідти «рейзи» на Литву, отримати посвяту в лицарі або бути в числі запрошених до «почесного столу». Становище ордену у східній Прибалтиці ускладнилося після його розгрому у Грюнвальдській битві (1410 р). У 1525 році орденська держава перетворилася на світське герцогство, орден став ленником польського короля, назавжди втративши Пруссію. У Новий час Тевтонський орден виступає вже як лицарський орден, який незмінно очолювали представники династії Габсбургів. У цей період він набуває імперського блиску. Його лицарі беруть участь у багатьох військових кампаніях свого часу. Встояв він і після 1809 року, коли Наполеон скасував лицарські ордени. У XX столітті орден стає клерикальним. Змінюється його характер: тепер поряд з церковними функціями на перший план виходять просвітницька, педагогічна, наукова та видавнича діяльність, охорона старовинних пам'яток ордену та благодійність. ордену, одночасно викладає історію братства, малює картину його вдач. Кожен із верховних магістрів залишив свій слід у церковній та військово-політичній історії корпорації: видатний дипломат Герман фон Зальця (1209–1239), покровитель орденської поезії Лютер Брауншвейгський (1331–1335), Альбрехт Бранденбурзький (1511–1) останній верховний магістр у Пруссії; а далі - ерцгерцоги Максиміліан I Австрійський (1585/90-1618), Максиміліан Австрійський-Есте (1835-1863), Євген Австрійський (1894-1923). У XX столітті заслужену популярність знайшов Маріан Тумлер (1948-1970), вчений-історик, який своїми науковими працями сприяв глибокому вивченню Тевтонського ордена. На жаль, у вітчизняній історичній науці немає традиції вивчення Тевтонського ордену. З часів Н.М. Карамзіна пізнання російської людини в Це питання часто обмежуються перемогою Олександра Невського в Льодовому побоїщі і походами Івана Грозного на Лівонію. Ось чому так важливо, що в книзі, створеній колективом відомих німецьких, австрійських і польських учених, у лаконічній формі довідкового видання постає досить повна та об'єктивна картина історії Тевтонського ордену, що розвінчує багато міфів, пов'язаних з ним. Видання розраховане на широке коло читачів: як на професіоналів, так і на учнів та на всіх, кого цікавить історія лицарських орденів та європейська історія.