У книгу талановитого молодого прозаїка Олександра Терехова увійшли роман «Крисобою» та повість «Мемуари термінової служби». І читач, якщо він не відкладе книгу в бік, обурившись неестетичність теми та описів, захоче налаштуватися на виробничий певною мірою роман. І даремно! Тому що проза Терехова розриває первісну конструкцію та переростає в гостросоціальний гротеск, у багатозначну та безжальну алегорію. І оголюються приховані механізми впливу вже не на мерзенних тварин, а на істот вищого порядку — на людей. Більш рання повість «Мемуари термінової служби» в іншій формі та на іншому — армійському — матеріалі порушує ту саму тему — нівелювання, поневолення особистості. >