Усього лише один крок поклав у червні 1957 р. кінець блискучій державній кар'єрі Дмитра Шепілова (1905-1995) — на той час міністра закордонних справ СРСР та члена ЦК КПРС. Виступивши тоді на партійному пленумі проти культу особистості Хрущова, що формується, він тим самим "приєднався" до так званої "антипартійної групи" (Каганович, Маленков, Молотов) і дуже скоро позбувся всіх постів. Але раніше, за власною вказівкою Сталіна, розробив підручник політекономії; брав участь у Великій Вітчизняній війні, яку закінчив генерал-майором і військовим комендантом м. Відня; чотири роки був головним редактором "Правди". Незалежність суджень автора щодо гострих проблем радянської держави, відвертість, часто парадоксальність характеристик, які він дає найважливішим політичним діячам СРСР, дозволяють по-новому прочитати сторінки нашої історії.