Головна тема провокативно озаглавленої книги професора Нью-Йоркського університету Янні Коцоніса — взаємодія між поширеними в освіченому суспільстві способами мислення про селян та практикою реформування села у передреволюційній Росії. На прикладі сільськогосподарських кооперативів автор доводить, що постулат про селянську відсталість, підопічні та неправоздатність не тільки був основою цивілізаторської самоідентифікації фахівців-аграрників, а й впроваджувався у свідомість самих селян, втілюючись у нових установах та порядках, покликаних, за задумом, модернізувати життя та побут села.Станова ментальність, уявлення про соціальну структуру, дискусію про земельну власність та кредит, програму та перебіг столипінської реформи — ці та інші сюжети розглядаються в контексті культурної дискримінації селян неселянами. Запрошуючи російського читача до суперечки, книга демонструє плідність спілки аграрної історіографії з методами дискурсивного аналізу.