Чілійський поет і прозаїк Роберто Боланьо (1953–2003) прожив лише п'ятдесят років і, хоча почав друкуватися в сорок, встиг опублікувати більше десятка книг і стати лауреатом безлічі нагород, серед яких дуже почесні: іспанська «Ерральде» та венесуель імені Ромула Гальєгоса, прозвана "латиноамериканським Нобелем". Велика слава прийшла до Боланьо після виходу у світ «Диких детективів» (1998), а виданий після його смерті роман «2666» отримав премію Саламбо в номінації «Кращий роман іспанською мовою», був визнаний Книгою року в Португалії, а газета The New York Times включила його до десятки головних книг 2008 року. Оповідання, що увійшли до збірки «Шлюхи-вбивці» (2001), Боланьо написав, як і більшу частину своєї прози, в еміграції, виїхавши з Чилі після перевороту 1973 спочатку в Мексику, а потім в Іспанію. Дія відбувається у різних містах та країнах, де побував письменник-вигнанець. Сюжети найнесподіваніші — від ностальгічних переживань кілера до африканської магії у футболі чи справжніх епізодів із життя автора, чий неповторний майстерний почерк приніс йому світову популярність.