Альгарвейські орди темним потоком котяться по стилих рівнинах Ункерланта, підступаючи до околиць стародавньої столиці. Там, де безсила зброя, там, де драконе полум'я і невпинна хода закутих у броню чудовиськ не можуть зламати відчайдушний і безнадійний опір, - у справу йдуть чаклунські чари. Земля рветься, як полотно. Кров тисяч невинних жертв живить убивчі закляття, і чарівники по всьому Дерлаваю і за його межами корчать у муках, переживаючи страждання нещасних. Загарбники ж, що підкорили собі майже весь континент, твердять, ніби ненависних і ганебних кауніан звозять до лінії фронту лише як допоміжні робітники. Ункерланту, щоб впоратися з ворогом, не залишається нічого іншого, як відшукати таке ж невичерпне джерело жертв… Злочин нагромаджується на злочин. Солдати та партизани, підкорювачі та підкорені – всі з жахом дивляться на те, як над знівеченою землею згущується темрява.