«Ст. А. Пашков (1831–1902), відставний полковник, громадський діяч і власник тринадцяти маєтків, був головою євангельського руху в Санкт-Петербурзі в кінці XIX століття. Як писав про нього В. Г. Чертков, близький друг Л. Н. Толстого, Пашков «просто, прийнявши … євангелічне розуміння християнського вчення, намагався поширювати його проповіддю». Почавши читати про нього як про предмет науково-історичного дослідження, я незабаром переконалася, що Пашков повинен служити зразком і для всіх сьогоднішніх віруючих, які перебувають в абсолютно інших обставинах. Мене вражали його бажання служити як людям вищого суспільства, так і найнижчим верствам російського населення, його відданість Богу в гарні і погані часи, в петербурзькому особняку і у вигнанні…»