Ще з тих незапам'ятних часів, коли літній табір «Дружба» називався піонерським, стояла в ньому тихо-мирно гіпсова статуя барабанщиці – і раптом… Нічну тишу розриває мірний барабанний дріб, і забута всіма статуя розгулює по табору, заглядає в ок. простягає до хлопців руки, що напівосипалися. І всі, хто зустрівся з скульптурою, що ожила, зникають без сліду. «Невже й на нас чекає та ж доля?!» - Холодіючи від страху, думають двоє нерозлучних друзів, і ось тут з підводних глибин з'являється жива потопельниця...