Болгарська розвідка встановила, що під час поїздки до Мюнхена інженер Караджов зустрічався з невстановленою особою, після чого дозволяв собі робити дорогі покупки. Під час допиту Караджов зізнався. що він мав контакт з емігрантом Андрієм Горановим, який колись був досить відомим софійським комерсантом. Горанов цікавився переважно відомостями економічного характеру. Болгарська розвідка вирішила негайно надіслати до нього свою людину з рекомендаційним листом від Караджова. Однак під час зустрічі з'ясувалося, що по-перше, Горанов не виявив особливого інтересу до «цілком надійної і гідної довіри людини», а по-друге, ніякої вона не Горанов, хоча на табличці будинку, де він живе в Берні, і написана ця прізвище. Особистість Псевдо-Горанова дедалі більше цікавить болгарських розвідників. До Швейцарії вирішено відрядити Еміля Бойова. Однак на початку операції він залишається без напарника, який потрапив (чи випадково?) в автокатастрофу. І Емілю Бойову знову доводиться покладатися лише на власні сили.