«Історія мого життя» – це епізоди з життя легендарної Діни Верні (1919–2009), які вона розповіла письменнику та режисеру Олену Жоберу. Слово «епізоди» не повною мірою описує багате подіями життя Верні – «пригоди» буде куди більш відповідним визначенням. Тому і ця книга скоріше нагадує авантюрний роман, ніж класичну автобіографію. Тож ким же таки була Діна Верні? У юному віці вона стала музою великого французького скульптора Арістіда Майоля, а через десятиліття заснувала Музей Майоля в Парижі і пожертвувала Франції вісімнадцять його скульптур, які сьогодні виставлені в Саду Тюїльрі. Під час Другої світової війни Верні була учасницею Опору, допомагала біженцям із окупованої Франції переправлятися до Іспанії. Двічі її заарештовували – після другого арешту Верні провела шість місяців у в'язниці і була визволена зусиллями Майоля. Після війни вона відкрила галерею у Парижі та почала показувати там сучасне мистецтво. У 1959 році Верні вперше відвідала Радянський Союз, де познайомилася з художниками-нонконформістами, такими як Ілля Кабаков, Ерік Булатов та Володимир Янкілевський, яких вона виставляла в Парижі, – на той час їхнє мистецтво було заборонено на батьківщині. Будучи дуже музичною, під час одного свого приїзду до СРСР Верні зібрала пісні колишніх в'язнів ГУЛАГу і у 1975 році випустила у Франції альбом під назвою Chants des prisonniers sibériens d'aujourd'hui. Збірка майже відразу ж почала нелегально поширюватися в СРСР, і Верні заборонили в'їзд у країну. У Росії видано дуже мало літератури про Діну Верні. Я радий, що тепер російський читач отримає можливість дізнатись про неї більше. Окремо хочу подякувати за допомогу у підготовці цього видання Олів'є Лоркена, сина Діни Верні, а також її онуків – Олександра та П'єра Лоркенов. Антон Бєлов, директор Музею сучасного мистецтва «Гараж» У форматі PDF A4 збережено видавничий дизайн.