Ніколи ще далека Куба не була так близько. Тримаєш її в руках, принюхуєшся, пробуєш на смак і розумієш, що тебе обдурили. Ті мільйони красивих пляжних знімків, які тобі довелося переглянути, ті футболки з незворушним Че, ті уривки фраз із підручників історії — все це неправда. Точніше, правда, але на таку дещицю, що в це важко повірити. «Всі їдуть» Венді Герри — це книга-одкровення, щоденник, з якого не вирвеш сторінок. Започатковано його восьмирічною дівчинкою Ньєве, дівчинкою, у якої вкрали дитинство, а наприкінці ми бачимо двадцятирічну дівчину, яка так і не подорослішала. Вона розповідає дуже щиро та правдиво про те, що вона насправді бачить на острові свободи. Її Куба - це не райський пляж і золотисте сонце. Її Куба – це злидні, несправедливість, насильство та біль. Її Куба — це розставання, життя, де всі їдуть, а ти продовжуєш жити, все ще сподіваючись на щастя. критики однієї з найвпливовіших газет Іспанії - El PaÍs - назвали його найкращим іспаномовним романом 2006 року. Цей твір виданий за підтримки Генерального управління книг, архівів та бібліотек при Міністерстві культури Іспанії.