«…все і завжди були закохані: якщо не насправді, то хоч запевняли себе, ніби закохані; найменшу іскорку чогось схожого на любов роздмухували щосили», – писав про своїх сучасників-поетів Владислав Ходасевич. І справді – поети Срібного віку жили в коханні, дихали коханням. Їхні складні взаємини не дозволяли заглушити найважливіше – здатність відчувати, відчувати світ, таким суперечливим, яким він є. Анна Ахматова та Микола Гумільов, Георгій Іванов та Ірина Одоєвцева, Володимир Маяковський та Ліля Брік, Сергій Єсенін та Айседора Дункан – читаючи ці любовні історії, в якийсь момент стає моторошно від однієї думки, що людина може одночасно пережити, випробувати стільки неоднозначних емоцій .