Протягом майже шести років підводники Третього рейху вели в Атлантиці боротьбу з конвоями союзників, намагаючись здійснити підводну блокаду Великобританії. Підлеглі командувача підводними силами кригсмарині Карла Деніца, використовували для нападу на конвої групову тактику, яка стала відома як тактика «вовчих зграй». За ці шість років, за даними британського Адміралтейства, німецькі підводні човни потопили 2775 торгових суден загальним тоннажем в 14 573 000 брт. Проте на тисячу командирів підводних човнів, що приймали лише 34 людини досягли яскравого результату, а саме потопили 100 000 брт і більше торгового тоннажу. Їх прийнято називати підводними асами. Ці 34 аси відправили на дно 873 судна загальним тоннажем майже 5 млн брт (4 826 238). Російським любителям історії німецькі підводні-аси не надто добре відомі. Ця книга є спробою закрити наявну «пролом» у знаннях про німецьких підводників і підводну війну, яку вони вели. Читач може познайомитися не лише з діями таких відомих командирів підводних човнів, як Отто Кречмер та Вольфганг Лют, але відкрити для себе менш відомі персоналії Битви за Атлантику – Отто Ітеса, Вернера Хенке, Ганса-Гартвіга Троєра та інших.