Чому з нами сталося те, що сталося понад 20 років тому? Смутні часи приходять у Росію з певною періодичністю і як би несподівано, оскільки створюється ілюзія, що стабільність тримається сама собою, що щось непорушне. Таке ж відчуття було у наших предків на початку XX століття — ніхто не цінував імперію доти, доки вона не затремтіла і не впала. Те саме сталося і в 80-ті роки XX століття. Усі іронізували над «застоєм», над «впевненістю в завтрашньому дні» і не цінували того позитивного, що було у радянському способі життя. Поки і він не звалився. Ми міцні заднім розумом, довго запрягаємо, але швидко їздимо. Історія продовжується. Народ зріє. Держава дозріває. І рано чи пізно настане момент, коли ми наздоженемо самих себе. Коли наша внутрішня зрілість буде відповідати нашій самосвідомості і навпаки: наша самосвідомість стане досить зрілою. Думаю, ми створювали Ізборський клуб саме з цією метою, щоб на новій основі, у новому незвичному вигляді, відновити власну ідентичність, ту саму ідентичність, що була пронесена Росією через століття.