Собака, про яку йтиметься, за все своє 15-річне життя нічим особливим не прославилася, тому не удостоїлася пам'ятника, не була об'єктом уваги ЗМІ, не кидалася під танки, її не знімали у фільмах та серіалах. Але вона була в житті нашої родини, ми її дуже любили, і кохання це було взаємним. І вона гідна того, щоб, прочитавши цю розповідь, про неї довідалися мої онуки, а можливо, і правнуки, і щоб вони зрозуміли, що це за істина така: собака – друг людини, і щоб навчалися на її прикладі доброти, щирості та відданості. Ну і вмінню при нагоді постояти за себе.