Книга Миколи Крищука складається із двох розділів. Перший займає повість «Піди туди – не знаю куди» - повість про перше кохання. Кохання, перший укол якого, страшно сказати, герої відчули у дитинстві, триває довгі роки. Тут йдеться швидше про пригоди почуттів, ніж про злу роль обставин. У другому розділі зібрані есе та спогади. Есе про Миколу Пуніна та Лідію Гінзбург, спогади про літературне життя 70-х років та першого десятиліття століття нинішнього. Читач познайомиться з літературним побутом епохи та її персонажами: від Олександра Володіна, Сергія Довлатова, Віктора Конецького до літературних функціонерів видавництва «Дитяча література», ленінградської Спілки письменників, журналів «Нева» та «Аврора», про відродження та смерть на початку 90-х журналу «Ленінград», головним редактором якого був автор книги.