У роки Другої світової війни нацисти запустили в окупованій Європі добре налагоджену індустрію пограбування. Технології відібрання художніх цінностей, обкатані на єврейських художниках та колекціонерах Німеччини та Австрії, були потім використані в масштабах континенту. Задля підтвердження ідеї про світову перевагу німецької культури узурпувалися самі імена художників: так голландець Рембрандт був оголошений найбільшим виявом справді німецького духу. З іншого боку, «дегенеративне» мистецтво модернізму було покликане ілюструвати творчу неспроможність «нижчих рас» або взагалі підлягало знищенню. викрадених шедеврів намагалися відстояти своє право на них.