Книга написана від імені хлопчика Азаро (зменшуюче від Лазаря), «дитини-духа», що пам'ятає себе до свого народження і живе не стільки на землі, у бідняцькому селищі, в сім'ї, змушеній заробляти найважчою роботою, серед бруду, поту і крові, - скільки у світі привидів, померлих предків, душ речейі тварин. Ясний сюжет відсутній, оповідання безперервне і схоже на сон — який, можливо, і є той простір, де реальність існуюча і уявна абсолютно невіддільні один від одного. будинки, сонце, що з'їдає мізки, розмови трав із птахами, відьми та перевертні як повноправні члени суспільства — африканська екзотика!

Роман — лауреат Букерівської премії 1991 року. Можливо, премія — певною мірою і данина політкоректності (автор родом із Нігерії). Але книга, проте, відмінна.