Вони забрали дуже багато. Залишили замало. Мені не було чого втрачати... до нього.***Я не чекала його. Я не хотіла закохуватися. Я не можу відпустити його. Логан Беннетт робить світ безпечним місцем. Він чудовий. Він – герой. Він замикає монстрів. Але поки він рятує життя, я їх забираю. Збираю борги, що належать мені. Десять років тому вони вбили мене. Вони мали переконатися, що я мертва. Тепер я заберу їхнє життя. Одне ім'я за раз.Я дуже довго тренувалася. Я була терплячою. Я не можу зупинитись зараз. Помста – це страва, яку потрібно подавати холодною. Вони ніколи не зрозуміють, що я поруч, поки я не розмалюю їх стіни червоним. Не знає про крики, які вони ігнорували. Не знає, як складне це місто насправді. Він просто знає, що люди вмирають. Він ще не знає, що полюбив вбивцю. Ніхто не підозрює дівчину, яка померла. І Логан не здогадується, хто спить у його ліжку. Вони шукають монстра. Чи не дівчину, що любить червоний. Ту, що закохана. Я їхній безликий кошмар. Принаймні, поки не розповім усім історію, яка, на їхню думку, ніколи не траплялася. Але що вирішить Логан у результаті? Чи всі вони згорять у моїй помсті?