Бомба Черчилля розкриває новий аспект життя великого прем’єр-міністра, яким досі нехтували історики: його стосунки з його вченими-ядерниками та його керівництво британською політикою щодо атомної зброї. Ґрем Фармело, автор знаменитої премії Переможна біографія Поля Дірака стверджує, що Черчилль набагато більше цікавився наукою, ніж він сам. Він доклав відважних зусиль, щоб зрозуміти захоплюючий і зловісний новий світ, відкритий квантовою фізикою в 1920-х і 30-х роках, і неодноразово писав про появу неймовірно небезпечних нових вибухових речовин. Британія тоді була світовим лідером у ядерних дослідженнях. Але коли жахлива можливість справді створити атомну бомбу підняла голову, Черчилль припустився критичних помилок, які забезпечили виключення Британії з американського проекту зі створення бомби. Він знехтував пропозицією Рузвельта надати Великій Британії рівноправну участь у цьому проекті та маргіналізував справжню еліту британської науки, покладаючись натомість на пораду Фредеріка Ліндемана, норовливого оксфордського фізика, який жадав влади й образився на вчених, геніальніших за нього. У результаті Британія втратила лідерство в цій передовій науці та не отримала доступу до останніх досліджень. Черчилль дозволив себе обдурити пом’якшувальними словами від сумнозвісного ухильного американського президента. У цій оригінальній і суперечливій книзі Ґрем Фармело показує новий і менш улесливий бік великого військового лідера.