Сонька – чистий, незіпсований світом та сучасними віяннями підліток. Вона любить світ, його звуки, запахи, кольори – його красу. Недолуга мати залишає дівчинку на літо віруючі бабусі в селі. Там і відбувається переломний момент – зустріч із собою. Цій зустрічі допоміг відбутися тридцятирічний дзвонар, колишній зек. Але через призму чистоти Сонька бачить у ньому Людину, не помічає її минулого, та й не бажає знати. Чує дзвін дзвонаря-чарівника, і прагне нагору, нагору – до неба…