«Meine Ehre Heist Treue» («Моя честь зветься вірністю») — цей напис прикрашав пряжки поясних ременів солдатів військ СС. Такий ремінь носив і автор цієї книги, Funker (радист) 5-ї дивізії СС «Вікінг», однієї з найбойовіших і найзаслуженіших частин Третього Рейху. Сформована напередодні Великої Вітчизняної війни, ця дивізія вторглася до СРСР у складі групи армій «Південь», воювала під Тернополем та Житомиром, 1942 року дійшла Грозного, а на початку 44-го дивом вирвалася з Черкаського котла, втративши при цьому більше половини особистого складу. Самому Гюнтеру Фляйшману «пощастило» отримати тяжке поранення ще у Грозному, що врятувало його від боїв на знищення 1943 року та безславної загибелі в оточенні. Лише тоді він нарешті усвідомив, що ті, хто розв'язав загарбницьку війну проти СРСР, кинувши німецьку молодь у жорстоку бійню Східного фронту, не мають честі і не заслуговують на вірність. ), про криваві бої та тяжкі втрати, про власні помилки та запізніле прозріння, про кошмарне життя та жахливу смерть на Східному фронті.