Світ обрушився не тому, що на Землю впав метеорит. Його занапастила не глобальна епідемія. Цивілізацію згубили дрібниці, сущі дрібниці. Шквал дрібниць на кшталт грипу та тактичних ядерних зарядів. Начебто помилок вчених та повільності влади. Начебто небажання повірити у те, що відбувається. Людина не вірить у власну смерть, хоч і знає про неї. Людство не може усвідомити свою загибель, навіть коли вона прямо на екранах. У світі, що гине, теж доводиться жити. Перестаючи помічати все те, що коїться навколо, звикаючи до думки, що все, що відбувається, і є норма. Молодим простіше вижити. Вони й не бачили іншого світу та іншого життя. Саме їм доведеться збудувати все заново. Із того, що залишилося.