Насамперед цей собака. Вона стирчала там. Вічно стирчала там. Величезна вівчарка - світла вовна, що звисала мало не пасмами, вуха сторчма і довгасті червоні очі, в яких не відбивалося нічого, крім сліпої злості ... вівчарка була злом, що чатував на засідці, страшною небезпекою, що загрожувала обірвати кожну мить. Всі сподівалися, що одного дня собака зникне або помре; та вона жила. Вона здавалася безсмертною...