12 грудня 1994 року мені виповнилося вісімдесят один рік. За плечима великий життєвий шлях з радощами та прикрощами в дитинстві, фантастичною популярністю в молодості, трагедією воєнних років і надіями повоєнних… З тяжкою хворобою, злиднями та майже повним замовчуванням мого імені після відходу з великого футболу. На мою долю вплинули політичні діячі тих років - А. М. Коллонтай, А. А. Жданов, Н. С. Хрущов, В. І. Сталін. Я бачив поблизу С. М. Кірова та І. Б. Тіто. Мені аплодували королі та інші високопосадовці. Мене запрошували у найкращі футбольні команди світу, називали «діамантом» і пропонували за мене мільйони. Серед гарячих шанувальників мого таланту були композитор Дмитро Шостакович, письменник Лев Кассиль, кіноартист Петро Алейніков, балетмейстер Леонід Якобсон, художники Кукринікси та багато інших… по телебаченню похмурі матчі нинішньої першості Росії і запитую себе: чому так потьмянів футбол? Адже я один із тих, хто стояв біля витоків російського футболу, з кого розпочиналася віртуозна гарна гра. Хто винен у тому, що наш футбол втратив колишній блиск? І як його відродити? На ці запитання я спробую відповісти в пропонованій вам книзі.