Згур був сином героя, який загинув за свободу рідного Краю. А синові героя не можна сумніватися, коли батьківщина віддає наказ. І якщо має загинути некрасива носата дівчина, то що за біда? Адже вона — дочка зрадника! Історико-міфологічна фантазія Андрія Валентинова є непрямою перших двох частин його циклу «Орія». Інші герої, інші часи, але люди залишаються людьми, кохання - коханням, зрада - зрадою. Чи добре, коли на серці печатка, коли тебе не чіпає чуже горе, коли рідна земля вже не манить, а чужа цілком може зійти за свою? Чи можна виконати наказ, пожертвувавши не життям — совістю? І коли рука вже тягнеться до корони, чи не пізно ще прокинутися? Адже на твоєму серці — печатка!