Наше життя схоже на вітраж, який у міру прожитих років складається в якусь умоглядну картину. Весь вітраж ми не бачимо, лише невиразно уявляємо його ще не завершені контури, а окремі фрагменти — уламки минулого — або пам'ятаємо яскраво, або неясно, або не пам'ятаємо зовсім. ніяк не пов'язані між собою і в той же час дають уявлення про час і простір життя окремо взятої людини. маленькій таверні забутого Богом куточка всесвіту за розмовою із самим собою… Розглядати їх читач може під будь-яким ракурсом, поза всякою чергою, збираючи окремі сцени в цілісну картину. І у кожного вона буде своя.