Книга присвячена дослідженню соціально-політичних та військово-етичних традицій римської імператорської армії (I ст. до н.е. – III ст. н.е.). Ці традиції трактуються суперечливе єдність стародавніх полісно-республіканських установ і реалій професійного війська, що є своєрідним корпоративним співтовариством, особливим соціальним організмом і суб'єктом політичної історії. У центрі уваги автора – специфіка римського військового етосу, заснованого на особливих стереотипах поведінки та цінностях. На основі широкого кола літературних та документальних джерел розглядається морально-психологічне, аксіологічне та практичне значення традицій військового товариства та дисципліни, аналізуються уявлення, пов'язані з соціально-політичними та моральними якостями воїнів, військовими доблестями, честю та славою, відзнаками та військовою кар'єрою, розкривається взаємозв'язок римського військового етосу та армійської релігії. Досліджуються також механізми та форми участі армії у політичних процесах, взаємини імператора та війська.