Однажды преп. Нектарій Оптинський запитав письменника С. А. Нілуса: — Чи знаєте ви, скільки від створення світу і до сьогодні було справжніх гуртожитків? Ви краще не думаєте, я сам вам відповім. Три!

— Які?

— Перше — у Раю, друге — у християнській громаді за днів апостольських, а третє... — Він зупинився... — А третє — у Раю. Оптиною при наших великих старцях. — А Ноєв ковчег? — заперечив Нілус. — Ну, — засміявся старець, — який же це гуртожиток? Сто років кликав Ной людей, а прийшли одні худоби. Який же це гуртожиток?

Викл. Макарій Оптинський дуже любив квіти. Саджав він їх біля своєї келії, так що незабаром знайшлося безліч наслідувачів. Самі ж старці, як райські квіти, пахли своєю святістю. А що таке святість? за яку праведники удостоюються насолодою блаженства в Божому Царстві, але така висота праведності, що люди настільки сповнюються благодаттю Божою, що вона від них тече і на тих, хто з ними спілкується. Велике їхнє блаженство, що походить від бачення слави Божої. Будучи сповнені і любові до людей, що походить від любові до Бога, вони чуйні на людські потреби та на їх моління, і є клопотачами та представниками за них перед Богом».

Ось це та святість, яка приваблювала всю Росію до Оптіни Пустинь — цей «Рай на землі». Там процвітала особлива форма святості. У цьому райському саду насаджувалося і оброблялося старечість.

Благодатне старечість є одним із найвищих досягнень духовного життя Церкви, це її колір, це вінець духовних подвигів, плід безмовності та богоспоглядання. Воно органічно пов'язане з чернечим внутрішнім подвигом, що має на меті досягнення безпристрасності.

Благодатний старець, який своїм особистим досвідом пройшов школу слухняності, тверезості та розумно-серцевої молитви, вивчив, завдяки цьому, досконало духовно-психічні закони та особисто який досяг безпристрасності, сам стає здатним керувати початківців у «невидимій лайці». Він повинен проникати до самих глибин душі людської, бачити зародження зла, причини цього зародження, встановити точний діагноз хвороби і вказати точний спосіб лікування. Старець — майстерний духовний лікар. Він повинен ясно бачити влаштування свого учня, характер його душі та ступінь його духовного розвитку. Він повинен обов'язково мати дар міркування і «розрізнення духів», т.к. йому завжди доводиться мати справу зі злом, що прагне перетворитися на ангела світла. Як старець, який досяг безпристрасності, зазвичай володіє й іншими духовними дарами: прозорливістю, чудотворенням і пророцтвом...