Роман шістнадцятирічної школярки з Метца — найгучніший дебют, сенсація у французькій літературі останніх років. Роман про однолітків. Про спрагу влади, цинічну та жорстоку. Про спрагу свободи, часом так само жорстокою і нещадною. Про пристрасну дружбу, що переростає в рабську покору, і про бунт, який закінчується вбивством. А головне, про нещадну боротьбу двох індивідуальностей, двох психологій, яка триває кілька років і закінчується трагічно.

Каративність книги — у контрасті гостроти переживань головної героїні та лаконічного стилю неквапливого оповідання, обраного автором. Тут немає мови емоцій, що захлинаються, плутаного синтаксису задихань, безпосередніх застережень юнацького щоденника. Спогади течуть поступово і ніби неквапливо. І це рівне дихання оповідання є ключем до образу головної героїні. Слабка виявиться сильнішою за силу. Рабиня стане вільною, хоч за цю свободу заплатить страшною ціною. Та, що задихалася, зможе сказати: «Я дихаю!»