Португальська торгова імперія послужила базою для створення глобальної мережі єзуїтських місій у XVI ст. Зіткнувшись із абсолютно чужим Європі культурним середовищем, єзуїти створили власну місіонерську стратегію – політику культурної акомодації, що відповідає ідеям сотеріології, що стала об'єднуючим елементом для європейського соціуму раннього Нового часу. Вона дозволила ордену як активно проводити християнізацію, а й соціально інтегруватися у суспільства таких геополітично визначальних держав Східної та Південної Азії, як Японія, Китай та Індія. У книзі здійснено комплексний аналіз політики культурної акомодації. Це було досягнуто за рахунок використання великої документальної бази, а також відходу від фрагментарності у висвітленні діяльності єзуїтських місій в Азії. У дослідженні вони розглянуті як єдиний трансрегіональний феномен – провінція Індія, яка у XVI ст. охоплювала великі території від берегів Східної Африки до Японського архіпелагу. Монографія наочно демонструє, що всупереч величезним відстаням та складностям навігації, її окремі адміністративно-територіальні одиниці були взаємопов'язані між собою не лише загальною доктриною та системою управління, а й уніфікованою місіонерською стратегією.