Немає на землі болісного горя, ніж сирітство... Тим більше, сирітство при живих батьках. Біль дитини полегшується людською добротою, споконвіку властивим нашому народу милосердям. Але ніхто не замінить дитині її справжніх батьків. Так розпорядилася природа душі людини. Подвійно жахає, коли святим почуттям обов'язку прикриваються жорстокі й корисливі люди там, де, здавалося б, і такої блюзнірської думки виникнути не може – у деяких наших дитячих будинках і школах. Як таке могло статися? Хто винен у жорстокості підростаючого покоління?