«…„Критика“ Канта відноситься до стану неповноліття, чого однак сам Кант не усвідомлює. У критиці судження, тобто судження естетичного, дається таке визначення естетичного стану: „це стан є відсутність практичних потреб та практичної байдужості, – стан гри, чисте, що грає споглядання“…»