Умудрена життєвим досвідом людина, озираючись назад, осмислюючи минуле, бачить свої помилки, шкодує про вчинене, але вже нічого не можна виправити. А молодості властиві рвучкість, категоричність, нетерпимість, навіть нерозсудливість. Звідси – помилки та падіння. Тому перед небезпечним поворотом життя потрібно на якийсь час зупинитися, замислитися, щоб не зробити непоправне або якось виправити те, що сталося. Це стосується героїні повісті Діані, яка подає великі надії спортсменці-сноубордистці. Але непередбачені обставини руйнують далеко заплановані плани. Після травми, і фізичної, і моральної, дівчина втрачає сенс життя. На щастя, її оточують люди, готові підтримати і допомогти, і вона знову знаходить надію: «Я хочу знайти в собі мужність, сили, почати рухатися вперед…» Героям повісті доведеться ще багато пройти і пережити. Життя – це справді дар невипадковий і недаремний. І лише любов (у широкому розумінні) «здатна зцілювати не лише душу, а й тіло».