Жив-був хороша людина на ім'я Вася Собакін. І було в нього все. Або майже все — кохана дружина Ленуля, двоє дітей, вірний друг Славко, гарна робота і навіть відданий пес Бобик… Але не було головного щастя. Начальник на роботі — сволота, його секретарка — стерво, колеги — тупі й заздрісні виродки (за рідкісними винятками, звісно). Дружина ... Але про неї краще не будемо. Вона, звичайно, жінка хороша, розумна і навіть любить нашого Васю (по-своєму, зрозуміло), але поняття щастя у неї різко відрізняється від того, що уявляє собі наш герой ... Загалом, куди не подивися, скрізь суцільно морок і жах. І була у Васі одна віддушина в його похмурому житті - книжку хорошу почитати. І якось трапилася йому чудова книжка, та непроста, а про ельфа Альміра ... Дуже цікава виявилася, і головне - корисна. Така, що її читання призвело до абсолютно непередбачуваних результатів. Загалом, все в житті Васі Собакіна змінилося, але на краще. А це найголовніше. Адже якщо нічого в житті не змінюється, то це вже не життя, а застій та деградація. А воно нам потрібне?