Вона не пам'ятає, з чого почалася її колекція. Може, з уривка розмови, випадково почутої, коли вона чистила раковину на кухні? Дженіс помітила, що люди розповідають їй про себе, поки вона витирає пилюку у вітальні або розморожує холодильник, і з певного моменту почала прислухатися, вникати в ці історії, збирати і зберігати їх… Тільки так можна по-справжньому впізнати людей і зрозуміти, що за суспільство тебе оточує. При цьому ніхто не цікавився життям Дженіс, поки те не почало працювати у місіс Бі. Втім, Дженіс, на її думку, нема чого розповідати. Але місіс Бі у свої дев'яносто два роки розумна і прониклива, вона підозрює, що історія Дженіс заслуговує на найпильнішу увагу… Вперше російською!