Короткі рубані фрази, скупі описи, максимально навантажений драматургією текст. Вже на перших кількох сторінках стільки сюжетних поворотів, що їх цілком вистачило б на роман тітоньки Агати. Тільки в неї все з'ясувалося б наприкінці. Гриппандо, як і його літературних вчителів, цікавить не процес керування читачем за носа з усіма його пастками, хибними підказками, замовчуваннями, а психологія героїв та соціологія суспільства. Звичайно, тут не обійшлося без батька жанру «правового детектива» Ерла Стенлі Гарднера з його знаменитими, розтягнутими на весь роман, судовими поєдинками та незмінним переможцем у них адвокатом Перрі Мейсоном. Втім, дивуватися тут нема чого — Джеймс Гріппандо дванадцять років працював адвокатом у судах першої інстанції.