1610-ті роки. Щойно закінчилося на Русі страшне десятиліття Великої Смути, обрано нарешті нового московського царя Михайла, сина патріарха Філарета. Міста і весі Московії поступово починають приходити до тями. А самі непосидючі та відважні вже знову спрямовують погляди за Уральський Камінь. Багатий там край, незвідані землі, нескінченні простори, одне слово — Сибір. А разом з ними й служиві, государеві люди — доглядати нові угіддя та остроги і факторії для опори ставити. Вирушили до Сибіру і молоді хоперські козаки, нерозлучні друзі — Пантелей Пенда та Івашка Похаба, що прочули про велику ріку Єнісея, що тече від Саянських гір Студеного моря, і землі там нічийної незмірно!..