Російська література XIX століття пронизана темою карткової гри: «Пікова дама» Пушкіна, «Гравці» Гоголя, «Маскарад» Лермонтова, «Гравець» Достоєвського, «Преферанс і сонце» Некрасова — це лише короткий список творів, герої яких проводять час за картковим столом. Але звідки авторам були відомі правила та терміни ігор, що виникають у процесі ситуації та навіть використовувані шулерами прийоми? Про це не прийнято було говорити, тема ця мало вивчена, але Державін, Пушкін, Крилов, Достоєвський, Бєлінський, Кульчицький, Некрасов, Григор'єв, Салтиков-Щедрін, Толстой, Буковський знали про карткові пристрасті не з чуток, оскільки самі були затятими гравцями. Книзі зібрані документальні свідчення сучасників про поведінку письменників за картковим столом, їх ігрові уподобання, ставлення до понять честі та обов'язку. Знайомство з цими цікавими матеріалами дозволяє читачам відкрити собі російських класиків з нового боку…