«Капіталізм не входить органічно в плоть і кров, в побут, звички та психологію нашого суспільства. Якось він уже втрутив Росію в братовбивчу громадянську війну і, як підтверджує багаторічний досвід, не приживеться на російському ґрунті. Свідченням тому і ті три революції, які сталися в країні з мінімальним часовим інтервалом: з жовтня 1905 по жовтень 1917 року. Ці революції показали, що основна частина російського суспільства була рішуче незадоволена «недоробленим» російським капіталізмом, що бурхливо розвинувся в країні після селянської реформи 1861 року, посягнув на соборні, общинно-колективістські і духовно-моральні. Його-то і не прийняв увесь народ, а не тільки сум'ятна, радикально налаштована інтелігенція, як намагаються доводити сьогодні ангажовані ідеологи режиму». А. Зюганов.Ці слова знаходять переконливе підтвердження в книзі знаменитого історика І. Я. Фроянова, яку ми представляємо нині увазі читача.