"Повість про Саву Грудцина" написана в 70-х роках XVII ст. У творі відбилися історичні події першої половини століття та багато побутових рис того часу. Однак це другорядні, супутні деталі оповідання. У центрі твору, як і в "Повісті про Горе-Злочастість", - доля молодої людини. Подібно молодцю з «Горя-Злочастості», Сава Грудцин, який по молодості та недосвідченості потрапив у залежність від ворожої потойбічної сили, знаходить порятунок у монастирі. , його любовна пристрасть, його забуття обов'язку перед батьками пояснюються диявольською спокусою, але водночас твір цей уперше у давньоруській літературі розвиває романічну тему розповіді із відбитком живих людських почуттів. Характерно, наприклад, що герой, охоплений любовною тугою, шукає втіху спілкування з природою; пристрасть, що охопила Саву, викликана "приворотним зіллям", але переживання героя описані автором співчутливо та життєво. У «Повісті» своєрідно переплітаються казкові пригоди Сави з історичними подіями, у яких беруть участь реальні історичні особи. Примітно в цьому плані те, що і сам герой твору носить ім'я відомого в XVII ст. багатого купецького роду Грудциних-Усових. Поєднання в «Повісті» романічної теми з докладними описами побуту та вдач Русі XVII ст. дало підставу ряду дослідників бачити у цьому творі досвід створення першого російського роману. Текст друкується за виданням: Изборник. С. 609–625.