Поль Вірільо, архітектор, засновник (спільно з Клодом Параном) групи Architecture Principe, письменник, автор книг Бункер: археологія, Швидкість і політика, Естетика зникнення, Критичний простір, Інформаційна бомба », «Пейзаж подій» та інших, католик, розвиває в есе «Машина зору» свою традиційну тему критичної рефлексії над феноменом швидкості. Соціальна еволюція, тісно переплетена, згідно з Вірільо, з процесом загального прискорення, в даному випадку розглядається в її візуальному аспекті. Грунтуючись на своєрідній короткій історії освітлення, автор вибудовує лінію логік, що змінюють один одного — від формальної логіки образу, відповідної ері образотворчого мистецтва, через діалектичну логіку образу, супутницю століття фотографії, до парадоксальної логіки образу, що народжується в епоху відео. Пропонована Вірільо версія теорії постсучасності переконливо пов'язує між собою такі різні і такі важливі для нинішньої картини світу чинники, як постейнштейнівська фізика, комп'ютерна революція, віртуалізація війни і, скажімо, влада журналістики. Пейзаж цих новітніх і, на думку Вірільо, вирішальних подій розгортається на тлі мистецтва останніх століть, їхнього безпосереднього співучасника і водночас збентеженого свідка.