Густав Густавович Шпет (1879-1937) - феноменолог, один з найбільших філософів XX століття. Естетик, логік, лінгвіст, історик, психолог, етнолог, літературознавець, він чудовий високопродуктивними роботами на межі цих наук. Одним із перших у світі приступив до розробки основ герменевтики, семіотики та філософії мови. Основні праці: Явище і сенс (1914). Історія як проблема логіки (1916). Герменевтика та її проблеми (1918). Нарис розвитку російської філософії (1922). Естетичні фрагменти (1922–1923). Внутрішня форма слова (1926). Введення в етнічну психологію (1927). У 1935-1937 у сибірському засланні. Розстріляно. Дане видання є повним склепінням відомих на цей час матеріалів, які вперше публікуються про останні роки життя Г. Г. Шпета.