«Постійно цитують афоризм Талейрана: мова потрібна для того, щоб приховувати думки дипломатів (і взагалі хитрих і сумнівних особистостей). Але справедливо якраз протилежне. Нехай хтось навмисно прагне приховати – лише від інших чи себе самого – те, що він несвідомо носить у собі, – мову видасть усе. У цьому, крім іншого, є сенс сентенції: le style c'est l'homme; висловлювання людини може бути брехливими, та її суть у неприкритому вигляді явлена у стилі його промови. Страшні переживання пов'язані у мене з цією своєрідною (у філологічному сенсі) мовою Третього рейху…» Це слова Віктора Клемперера (1881–1960), відомого німецького філолога, фахівця з французької літератури. тома його спогадів та п'ять томів щоденників. Після приходу до влади нацистів йому як єврею загрожувала смерть. Вижив фізично він завдяки дружині-«арійці», вижив духовно – завдяки «LTI», записнику філолога. У цих записках поєднуються жива форма, разючі факти, а головне – проникливі спостереження за побутовою та офіційною мовою нацистської Німеччини, головним знаряддям маніпулювання масовою свідомістю. Це не лише хвилюючий документ, живе свідчення людської долі, а й унікальна пам'ятка епохи, проблеми якої досі актуальні, викликають роздуми та суперечки.