Фронтова доля автора цієї книги дивовижна та унікальна. За роки війни льотчик Костянтин Михаленко здійснив 997 лише підтверджених бойових вильотів і при цьому залишився живим! Причому в польоті його не захищали ні броня Іл-2, ні авіагармати «яків» і «лавочкиних» — лише дерево та перкаль відкритої кабіни По-2, того самого «небесного тихохода», невибагливого трудівника мирного часу, який у грізні роки війни став нічним. бомбардувальником. Вдумайтеся! Майже 1000 разів довелося молодому випускнику Харківської військово-авіаційної школи летіти крізь смертельні траси зенітних кулеметів та розриви снарядів, під сліпучими променями прожекторів, на мінімальній висоті і без можливості розкрити парашут, якщо страшний удар розколе його. Льотчики По-2 вдень і вночі літали на розвідку і бомбардування противника, на транспортування боєприпасів своїм військам та евакуацію поранених. Але внесок, внесений до нашої Перемоги цим маленьким літаком та його безстрашними пілотами, величезний. Недарма Батьківщина оцінила заслуги багатьох із них, у тому числі й автора цих спогадів, найвищою нагородою — званням Героя Радянського Союзу.